Сьогодні стало відомо, що Жанні Мазетті (Gianna Masetti), давній подрузі розробників гри, авторці коміксів The Noob Comic та бета-тестеру дозволили викладати свої враження відносно Darkfall. NDA не відміняли, а умови поширення інформації такі самі, як і у випадку з італійськими журналістами, тобто вона може писати відгуки, але не має права відповідати на питання. Тепер щодня нас чекатимуть короткі рецензії від Жанни.

Ну і ось до вашої уваги сьогоднішня порція:

Бета розпочалася пару тижнів тому (принаймні для мене особисто) і я встигла спробувати пограти за людей та альфар. Вони досі роблять багато змін та включають нові фічі майже щодня і часто роблять вайп серверів. Після останнього вайпу я вирішила пограти за орків.

Ви починаєте гру із базовою одежею новачка, тобто нижньою білизною, та трьома найпростішими видами зброї у торбі: мечем, сокирою та булавою. Основне, що об’єднує ці три види зброї – вони всі просто лайно. Я пригадую, що меч називався якось на кшталт “Ліфблейд” (“Leafblade”), а сокира та булава, мабуть, називались “LOL” та “Whatever”. Хоча у них є одна важлива риса: це єдині речі, які з вас не можна буде зняти, коли вас вб’ють. І хоч за декілька днів (а то і годин) гри люди встигають зробити в банку солідну заготівлю запасного спорядження з того, що вони назбирали з вбитих, але все-таки на перших порах це дуже зручно, особливо тому що ви можете переключитись на вид від третьго лиця лише коли ви озброєні рукопашною зброєю та тримаєте її в руках. А так від виду від першого лиця в мене крутиться голова, то я краще побігаю зі зброєю в руці, аніж побачу свій обід на клавіатурі.

Як би то не було, я побігла полювати на NPC гоблінів, щоб роздобути нові обладунки та виконати пару квестів для початківців (PvE виявилося на диво цікавим, але про AI я напишу іншим разом), та зробила прикру помилку не озирнувшись. Зрештою, я в країні орків, за 100 ярдів від аванпосту, і наскільки мені було відомо, то тут була присутня система, коли б’єш представника своєї раси, то стаєш “сірим”, коли вбиваєш – червоним (все по аналогії з UO), а найближчому представнику ворожої раси бігти сюди дуже довго… Ну, гаразд, я не думала про це все, але і не особливо переймалася власною безпекою. Я билася з гобліном, та думала “хммм, ці гобліни серйозні супАРРРР!” і лише за мить до власної смерті встигла краєм ока помітити як оркський “побратим” встромив свій “Leafblade” (чи то “LOL”, чи то “Whatever”) мені поміж лопаток. Тож так, тут є система штрафів за вбивства, але це не щось типу убив-одного-і-став-вигнанцем. Нікому не вір! І тримай ліфблейд поближче.

Справедливим було б питання: “Так чому ти не озиралась в бою, га нуб? Невже не можна було повернути камеру?” Ні, не можна! Але я розповім про цей аспект знову ж таки іншим разом. Давайте залишимо мого обібраного до нитки, напівоголеного орка, що дивиться на світанкове сонце з надією на майбутнє, що принесе багато луту, або хоча б сорочку… Чекайте на завтрашнє продовження!

© 01 грудня 2008, Жанна Мазетті. Лінк на оригінал.